Волонтерство – важлива складова громадянського суспільства. Об’єднуючим фактором всіх його напрямків виступає загальна мета – здійснення корисної соціально значущої діяльності, не отримуючи за це прибуток.
На території Київської Русі може бути відстежена через згадки про громадську та суспільну діяльність, спрямовану на допомогу малозабезпеченим верствам населення. Наприклад, розповіді про участь у банкетах із князями, де брали участь не лише члени княжих родів, а й різні верстви населення, включаючи калік, жебраків та прочан. Такі заходи свідчать про наявність громадської традиції допомоги та взаємопідтримки в середньовічних слов’янських общинах.
Крім того, історичні джерела, зокрема «Руська Правда», також вказують на певні статті і положення, які регулювали благодійність та соціальні питання на той час. Вони відображали соціальну турботу та піклування про слабкі верстви населення, що також можна розглядати як попередників сучасного волонтерського руху .
Наприклад, у «Повчанні» Володимира Мономаха, де радиться пам’ятати про убогих, сиріт і вдів, можна бачити елементи соціального волонтерства, спрямовані на надання допомоги потребуючим. Такі приклади свідчать про існування та розвиток громадської допомоги та волонтерства на теренах Київської Русі у середньовіччі.
О. Козак вважає, що благодійність та соціальна допомога на території Київської Русі були не лише проявом соціальної турботи князів та знаті, але й мали широку громадську підтримку та участь. Допомога потребуючим була однією із важливих складових соціального життя середньовічного суспільства і відображала загальну соціальну гармонію та взаємопідтримку.
Князі та знатні особи віддавали перевагу розвитку благодійності, спираючись на християнські цінності та моральні принципи. Вони забезпечували потреби нужденних, надавали їм фінансову та матеріальну допомогу, створювали умови для їхнього соціального та еко’номічного піднесення. Благодійність також виявлялася через заснування церковних та монастирських закладів, які надавали допомогу бідним, сиротам та безпритульним.
Ці значні зусилля у напрямі соціальної підтримки та благодійності підкреслюють важливість громадського духу та взаємопідтримки в середньовічному суспільстві Київської Русі. Вони сприяли збереженню соціальної стабільності, допомагали вирішувати соціальні проблеми та зміцнювали моральні та етичні цінності.
