Волонтерська діяльність виступає як основа створення та просування громадянського суспільства. Вона втілює найвищі аспірації людства – прагнення до миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей. У період глобалізації та постійних змін у світі, міжнародне законодавство визнає волонтерську діяльність – як індивідуальну, так і колективну – як спосіб: підтримки та зміцнення таких громадських цінностей, як допомога та турбота про членів спільноти; використання кожною особою своїх прав та обов’язків як члена певної громади протягом усього життя, реалізуючи свій повний потенціал; співпраці між людьми, незалежно від їхніх відмінностей, для спільного життя у здоровому та стабільному суспільстві, а також для спільної розробки нових способів вирішення виникаючих проблем.
У статті 1 Загальної декларації волонтерів визначено, що волонтерська діяльність є добровільною, безкорисливою, соціально спрямованою та неприбутковою діяльністю, яку здійснюють волонтери та волонтерські організації шляхом надання волонтерської допомоги. Основна ідея полягає у тому, що слово «діяльність» вказує на систематичні дії членів суспільства та їхніх об’єднань, спрямованих на досягнення певного результату. Ці дії відбуваються в інтересах інших осіб та суспільства, і не передбачають отримання прибутку від виконаних робіт чи послуг .
Ознаки волонтерської діяльності можна поділити на загальні та спеціальні. До загальних ознак відносяться добровільність, безоплатність та неприбутковість. Специфічні ознаки, враховуючи сутність волонтерської діяльності, включають соціальну спрямованість. Важливо зазначити, що перелік ознак є невичерпним та може бути розширеним.
Згідно з Конституцією України, ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій, що підтверджує добровільний характер волонтерської діяльності. Термін «добровільність» походить від слів «добрий» і «воля», що означає вчинення дій з власної бажання та доброї волі, без примусу або насильства.
Наступною характеристикою є безоплатність, або безкорисливість. Визначення цієї ознаки в законодавстві стосується саме терміну «безкорисливість». Волонтерська діяльність, фактично, не є абсолютно безкорисливою, оскільки вона завжди приносить користь волонтерам. Проте ця користь не полягає у матеріальних вигодах, а в інших позитивних аспектах, таких як самореалізація та зміна життя на краще. Участь у волонтерській діяльності може сприяти самим потребуючим особам, наприклад, самотнім пенсіонерам, людям з особливими потребами, малозабезпеченим, колишнім алкоголікам чи наркоманам, допомагаючи їм змінити своє життя на краще. Це також дає можливість волонтерам розвивати власні навички, зміцнювати впевненість у собі, встановлювати нові соціальні зв’язки та відчувати значний внесок у покращення суспільства.
